Емоції людини

  💟 ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ЕМОЦІЇ ЛЮДИНИ 💟 

- 1 -
    Емоції універсальні. Вирази облич жителів різних країн не відрізняються за умови, що люди почувають однакові емоції. А ось тригери почуттів, звичайно, різні.
- 2 -
    Любов - це не емоція. Це стан, протягом якого ви можете відчувати безліч почуттів: радість, смуток, тугу, злість ...
- 3 -
    Ви можете культивувати і міняти власні емоції. За це потрібно сказати спасибі префронтальної корі головного мозку. Ви можете забути про емоцію, інтерпретувати її по-своєму або навіть змінити її значення для себе, а значить - і реакцію на почуття.
- 4 -
    Самосвідомість - це ключ до всього. Чим раніше ви впізнали емоцію, тим більше способів розібратися з нею у вас буде. Щоб зрозуміти, як працює ваша свідомість, спробуйте практику Mindfulness.  

- 5 -
    Якщо довго імітувати ту чи іншу емоцію, наприклад огиду або злість, вас охоплять ці почуття по-справжньому.
- 6 -
    Емоційний інтелект важливіше розуму. За статистикою, ваше фінансове благополуччя на 80% залежить від ваших лідерських якостей, здатності спілкуватися і вести переговори. І тільки на 20% - від ерудиції.
- 7 -
    Ваші роздуми щодо справедливості, зобов'язань, сили, доброти і взаємодопомоги виражаються в таких емоціях, як співчуття, вдячність, збентеження і розчулення. Ці почуття розвивалися в людині протягом тисяч років. Так що мораль буквально втілюється в нас самих.
- 8 -
    Тільки 1% людей здатні повністю приховувати емоції від інших.
- 9 -
    10% людей не знають, як саме вони себе почувають. Це називається алекситимією. Через таку дисфункцію людина не здатна описати свої емоції словами, відрізнити одне почуття від іншого і зрозуміти настрій оточуючих.
- 10 -

    Люди, які захоплюються ін'єкціями ботокса, все одно можуть відчувати емоції. Цей вбивця зморшок паралізує деякі м'язи обличчя, а тому іноді здається, що людина перед тобою не відчуває взагалі нічого. Але це не правда. А ось алекситимія у людини з ботоксом - це катастрофа.

Страх - звуки

 Страшні звуки – це найбільший страх?

    Налякати людину звуком можливо завдяки тому, що звук має свій особливий нейронний шлях в мозку, який проходить від слухової кори через таламус прямо в мигдалину.
Якщо зір дозволяє нам побачити загрозу і підготуватися до неї, то звуки тим і лякають, що не дають нам такої можливості. Шелест листя, далекі кроки – це викликає тривогу, створює ситуацію, на яку ми не знаємо, як реагувати, адже ми ще не побачили загрозу і не знаємо, що це.
    Сам звук дуже швидко обробляється людиною, тому гучний звук може змусити будь-кого миттєво здригнутися. Вплив певної музики на людину дуже вміло використовують кіношники у фільмах жахів. Певний аудіо супровід створює певний настрій для глядача. Музиканти зазначають, що є навіть певні прийоми, які дозволяють створювати музику, яка викликає тривогу. Наприклад, це дві ноти, які дисонують між собою з певним інтервалом. Вони викликають реакцію боротьби чи бігу.
Однак не менш важливий контекст ситуації, в якій ви чуєте звук. Крім того, страх звуків не може бути універсальним страхом для всіх людей ще й тому, що не у всіх випрацюваний рефлекс страху перед одними й тими ж звуками. Також слід не забувати, що дехто взагалі може не чути звуки через проблеми зі здоров’ям. 

Соціальне передавання страху

    Страхи народжуються з особистого досвіду. Наприклад, з пережитого болю чи інформаційного досвіду – через історії. Але людина також може навчитися боятися через страхи інших людей. Науковці називають це соціальним передаванням страху. Під час описаного вище дослідження з рожевим квадратом і зеленим колом, за учасником експерименту спостерігала інша людина.
    Після проведення дослідження людина, яка спостерігала за експериментом, зайняла крісло учасника експерименту. В процесі було зафіксовано, що попри те, що до цієї учасниці не застосували електрошок та моторошні звуки, але показували по черзі коло та квадрат, її тіло проявило ознаки страху. Це був прояв соціального передавання досвіду.

8 вроджених ворожнеч

    Страх – це те, чому людина навчається, зустрічаючи з обставинами, які, як здаються їй, можуть бути небезпечні для її життя. Всього можна виділити 8 унікальних вроджених ворожнеч, які в ході еволюції стали такими, які викликають у нас паніку:

• Біль
• Ізоляція
• Поява чогось невідомого, аномального, того, що відрізняється від загальноприйнятої норми
• Хвороба
• Раптовий рух
• Асфіксія
• Падіння
• Втрата дієздатності

    Знання про ці вроджені ворожнечі вміло поєднують творці фільмів жахів. Вони об’єднують в єдиному образі кілька категорій страхів, створюючи в такий спосіб найжахливіших злодіїв у світі кіно.

Нема мигдалини – нема проблем?

  Як ми зазначили, важливу роль у зародженні і проживанні страхів належить саме мигдалині. А що як її не існує? Науковцям траплялися люди, які мають дуже рідкісну генетичну хворобу, що обумовлює відсутність мигдалини. Через це звичайні для нас вроджені страхи не є страхами для цих людей. Людина без мигдалини не може визначати, що загрожує її життю. Саме тому довгий час науковці вважали таких пацієнтів без мигдалин свідченням того, що без мигдалини ми не здатні відчути страх. Але згодом було проведено експеримент, який все змінив.

Експеримент, який розповів про найбільший страх всіх людей

    Науковцям відомо, що підвищення рівня вуглекислого газу в крові підвищує рівень страху, тривоги та паніки. У США пацієнтка без мигдалини погодилася на експеримент, під час якого вона мала б вдихати концентрований вуглекислий газ. Під час дослідження її мозок розтлумачив підвищення рівня вуглекислого газу в крові як прояв асфіксії, що є однією з 8 вроджених ворожнеч для людини. Науковці очікували, що пацієнтка як зазвичай не відчує страху, але вперше за своє життя вона пережила це відчуття. Пацієнтка відчула дуже яскраву емоційну реакцію, не маючи мигдалини, і це суперечило попереднім висновкам науковців.
    Протягом наступного року вчені США знайшли в Німеччині ще двох пацієнтів з рідкісними хворобами та дисфункцією мигдалини. З ними провели той самий дослід, що й з американською пацієнткою. Їхня реакція була такою ж самою. Вчені встановили, що реакція боротьбі чи бажання втікати у пацієнтів з дисфункцією мигдалини була викликана нейронами, що відчули вуглекислий газ в еволюційно старіших складових мозку – в середньому мозку та стовбурі мозку, які контролюють первородні фізіологічні функції.
Після досліджень з людьми з дисфункцією мигдалини аналогічні дослідження провели з контрольною групою здорових людей. Науковців здивувало, що вони проявили не таке яскраві фізіологічні прояви страху.
    Згодом дослідники прийшли до висновку, що мигдалина дійсно відіграє важливу роль у виявленні небезпеки поза організмом людини, намагаючись контролювати реакцію на ці небезпеки. Але якщо мова йде про внутрішні небезпеки (як трапилося під час вдихання вуглекислого газу), мигдалина навпаки пригнічує рефлекс страху. Під час дослідження зі здоровими людьми учасники знали, що вони беруть участь у контрольованому волонтерському дослідженні, тому їхні мигдалини сигналізували, що зовнішньої безпеки немає.
    Саме ці дослідження стали відповіддю. З’ясувалося, що для того, щоб налякати будь-яку людину не потрібно впливати на неї через її зовнішні страхи. Найстрашнішим для людини є підвищення рівня вуглекислого газу в крові через неконтрольовану людиною зовнішню небезпеку (утоплення, примусове занурення людини у воду, примусове вдихання вуглекислого газу тощо).

Захоханість і вірність

 ❤ Як наука пояснює закоханість і вірність? ❤

    Мовою науки, любов - це стародавній коктейль із нейропептидів - молекул, якими нейрони "спілкуються" між собою. З точки зору еволюції, любов - це поведінка, що сприяє появі й збереженню почуттів, які, в свою чергу, допомагають розмножуватись і виживати.

     Дослідниця Гелен Фішер з американського Інституту імені Кінсі вважає, що любов та формування пар надовго виникли одночасно з прямоходінням - 4 мільйони років тому. Наші праматері кочували саваною та лісами Африки та мусили носити дитинчат на руках, а не на спині. Тому вони потребували допомоги і захисту, і успішно виживали лише ті, хто утворив пару. Професор Данбар також вважає, що любов виникла як спосіб утримання біля себе захисника. Але результати його досліджень вказують, що моногамія і прив'язаність з'явилися значно пізніше - 1,8 мільйонів років тому. Тим не менше, любов - досить старе явище. Закоханість можна побачити в мозку, чим науковці активно займаються. Романтичне кохання активує ділянки, що задіяні у винагороді та залежності, задоволенні й щасті, прив'язаності та батьківстві. Любов є поведінкою, орієнтованою на мету - бути разом із певною людиною. Тож, мозкові потрібен природній допінг для досягнення цієї мети. І робить це допамін. В лугових полівок, наприклад, формування пари зумовлює утворення додаткових рецепторів допаміну. Їх стає на 50% більше.  

    "Закоханість схожа на залежність від кокаїну", - каже Кет Ван Кірк, клінічний сексолог зі США. Що більше часу закохані разом, то більші почуття, а розлука викликає розпач і біль. Молекули, що роблять нас закоханими, це той самий допамін - нейромедіатор винагороди та ухвалення рішень. Крім нього - окситоцин, гормон прив'язаності, оргазму та лактації, а ще серотонін, молекула щастя та сміху, ендорфіни - внутрішні наркотики, що дарують ейфорію та знеболення, стресові молекули норепінефрин та адреналін, і навіть фактор росту нервів. Чим більше було окситоцину в крові коханців на початку стосунків, то довше вони тривали, показав дослід. Довготривалі стосунки можуть давати деяким людям таке ж підкріплення і винагороду, як і закоханість на початку. Втім, стосунки, що тривають довго, вже не є джерелом стресу - його місце посідає прив'язаність. "Такий чужий, а раптом - неминучий"

     Нова людина, нові стосунки - це стрес, страх та цікавість. Еволюція подбала про те, щоби ми долали цей страх - неофобію - і не були аж надто вибагливими. Як?

    По-перше, закоханість блокує ділянки мозку, залучені в негативні емоції та критичні соціальні оцінки. Любов справді сліпа. По-друге, кохання нам дає винагороду за спробу зближення: всі ці нейромедіатори серотонін, допамін, окситоцин - і допамагає долати соціальну відстань між чужими людьми.

    По-третє, стрес через новизну сам по собі запускає програму "Закоханість" у мозку та тілі. Гормони кортизол та норепінефрин роблять людей бентежними, безсонними, з мокрими долонями, розширеними зіницями і серцем, що рветься з грудей, позбавленими апетиту, але здатними запам'ятати кожну деталь. Ці ознаки закоханості добре відомі з художньої літератури.

    Та крім цього, стрес викликає викид окситоцину в жінок - мозок хоче захиститись від стресу та болю. А окситоцин - то вже молекула прив'язаності і довіри. Науковці навіть радять робити перші побачення не романтичними, а екстремальними - взяти разом урок серфінгу чи полізти на дах. Хвилююче заняття та випадкові доторки рук сприятимуть окситоциновому приливу. 

  Музика із романтичними словами налаштовує нас на любовний настрій. В досліді молоді самотні жінки були більш схильні до знайомств, якщо вони слухали фонову ліричну музику в очікуванні на експеримент.

    Прослуховування сумної музики, що часто супроводжує закоханість чи розрив, науковці вважають корисним. Така музика викликає почуття ностальгії, радше ніж печалі; мозок знаходить втіху в уяві нових історій, ми відчуваємо емпатію і полегшення.

    А от залицяльний спів у птахів, знову ж таки, винагороджує їхній мозок допаміном так само, як кохання, шоколад, гроші та наркотики в людей.

Любов

❤ Одна любов на все життя❤

     Лугові полівки формують стабільні пари після спарювання і вже ніколи не шукають інших партнерів, навіть якщо овдовіють.

    Вірність "прошита" в їхній мозок та гени. Науковці кажуть, що нейрогормони окситоцин і вазопресин - головні рушії вірності в полівок. Адже спарювання активує гени рецепторів любовних гормонів, і мишки стають "налаштованими на любов".

    Але і зрадливість може мати генетичне підґрунтя. Так, наприклад, гени рецепторів вазопресину бувають різні - що в мишей, що в людей.

    Шведські дослідники виявили, що наявність ділянки RS3334 або навіть кількох її копій у гені рецептору вазопресину заважає бути вірними.

  Чоловіки з кількома копіями часто були неодруженими, ніколи не мали тривалих стосунків, а як і одружились, то шлюб був неідеальний. В свою чергу, жіноча генетична схильність до зрадливості може бути зумовлена ділянкою AVPR1A в рецепторі окситоцину.

COVID-19

   COVID-19

Будьте здорові! Бережіть себе!❤

Біполярний розлад

  👩 Що варто знати про біполярні розлади 👨

Є кілька типів біполярних розладів.

    Біполярний розлад I. Принаймні один маніакальний епізод, якому могли передувати або який могли супроводжувати гіпоманіакальні або депресивні епізоди. У деяких випадках манія може призвести до відриву від реальності (психоз).

    Біполярний розлад II. Хоча б один серйозний депресивний епізод і хоча б один гіпоманіакальний епізод, але жодного маніакального епізоду. 

     БАР II - це не просто легка форма, це окремий діагноз. У той час, як маніакальні епізоди БАР I можуть бути серйозними й небезпечними, люди з БАР II можуть перебувати в депресії упродовж триваліших періодів часу, що може призвести до значних порушень.

    Хоча БАР може виникнути в будь-якому віці, зазвичай його діагностують у підлітковому віці або в ранній молодості (20+). Симптоми можуть варіюватися від людини до людини й можуть змінюватися з часом.

    БАР - серйозне психічне захворювання, яке навіть досвідчені фахівці часто плутають з Прикордонним розладом особистості. Це особистісний, а не психічний розлад, дуже схожий на БАР за симптомами. Цю хворобу важко діагностувати - щоб отримати точний діагноз, потрібен час. 

    Симптоми, що спостерігаються під час біполярного розладу, можуть бути схожі на симптоми, пов'язані з депресією або ж навіть шизофренією.

    Погано підготовані спеціалісти від психології і психоаналізу не бачать БАР впритул (мама, тато і форми особистості тут ні до чого).

    Медики не люблять його діагностувати, оскільки це захворювання передбачає тривале й іноді пожиттєве спостереження.

    Манія та гіпоманія - це два різні типи епізодів при БАР, але вони мають дуже схожі симптоми. Манія - це більш серйозно, ніж гіпоманія, й викликає більш помітні проблеми на роботі, соціумі, а також у стосунках.

    Манія може призвести до відриву від реальності (психозу) й потребувати госпіталізації пацієнта.

    Епізоди манії (гіпоманії) супроводжуються трьома або більше симптомами:

1. необґрунтований оптимізм, заведеність
2. підвищена активність
3. перебільшене відчуття благополуччя й упевненості в собі (ейфорія)
4. зниження потреби сну
5. незвична балакучість
6. швидкий потік думок
7. рішучість
8. погане прийняття рішень - приміром, непотрібні покупки, ризиковані сексуальні стосунки чи необдумані інвестиції. 
   
   
   
   
   
   
   

    Важкий депресивний епізод включає симптоми, які достатньо серйозні, щоб викликати помітні труднощі у повсякденній діяльності. Епізод включає п'ять або більше з наступних симптомів:

1. пригнічений настрій, відчуття суму, порожнечі, безнадійності
2. плаксивість, роздратованість
3. помітна втрата інтересу до життя та відсутність задоволення
4. значна втрата ваги або ж навпаки збільшення ваги, збільшення/зниження апетиту
5. безсоння або занадто багато сну
6. тривожність, сповільнена поведінка
7. втома, втрата енергії, апатія
8. зниження здатності думати, концентруватися, нерішучість
9. думки про самогубство

    Час появи симптомів може включати змішані або швидкі цикли. Окрім того, біполярні симптоми можуть виникати під час підліткового періоду, вагітності або змінюватися залежно від сезону.

    Попри крайні перепади настрою, люди з біполярним розладом часто не усвідомлюють, наскільки сильно їхня емоційна нестабільність порушує їхнє життя та життя їхніх близьких, та не отримують потрібного лікування.

    Думки про самогубство і суїцидальна поведінка є поширеними серед людей з БАР. Біполярний розлад не минає сам по собі. За наявності симптомів до лікаря варто звертатися завжди.

Апатія

👀 Апатія 👀

   Апатія

– це відсутність або придушення емоцій, почуттів, занепокоєння або пристрасті. Крім того, апатія проявляється в байдужості до речей або занять, які зазвичай здавалися вам захоплюючими або викликали задоволення.

Всі люди можуть відчувати періоди апатії. Розчарування, сумнів або смуток – це невід’ємні елементи життя, а апатія – це природний спосіб подолати стрес. Тимчасове перебування в цьому стані допомагає людині, відгородившись від розчарування, рухатися вперед, а також шукати нові рішення та досягати нових цілей. 

 Коли стресова ситуація проходить, ознаки апатії також повинні зникнути. Апатичний період також можна розглядати як нормальну і тимчасову фазу, через яку проходять багато підлітків.

   Важливо відзначити, однак, що

 

довгострокова апатія не є нормою.

Що викликає апатію

   Більше ймовірності опинитися в полоні апатії у людини, яка переслідує важливі для себе цілі. Той, хто не має певних планів на майбутнє, може зіткнутися з нудьгою або навіть пригніченістю, але, швидше за все, це не буде різка байдужість, властива апатії.

Так чому деякі люди відчувають апатію?

Втрата віри в успіх.

 

Апатія може виникнути, коли людина втрачає надію отримати те, що для неї важливо, чого вона прагне.

   Поширені випадки, коли ви можете зіткнутися з апатією:

• Якщо ви вважаєте, що ніколи не досягнете своїх цілей
• Якщо ви впевнені, що ваші плани не реалізуються
• Якщо ви втратили віру в себе.

   Брак мотивації.

 

Зміни, що відбуваються всередині мозку, в тому числі під час апатичного періоду, комплексні. Але є один хімічний елемент, який, як відомо, безпосередньо впливає на мотивацію, –

 

допамін.

   Коли ми націлені на виконання якогось завдання або передчуваємо небезпеку, клітини нашого мозку вивільняють допамін. Дослідження довели, що він

 

регулює мотивацію,

 

змушуючи людей проявляти наполегливість для досягнення мети або порятунку від небезпеки. Іншими словами, допамін спонукає нас до дії.

   Коли ж цього гормону недостатньо, будь-яка активність стає тягарем, досягнення мети здається неможливим, і може виникнути апатія.

Як боротися з апатією

   Змінити своє ставлення.

 

Хоча причиною вашого апатичного сприйняття світу може бути результат попереднього досвіду або соціальне оточення, апатія – це, наспраді, те, що ви безпосередньо можете контролювати. Якщо ви відчуваєте себе байдужим, десь в глибині душі ви самі вибрали такий варіант існування або захисту.

   Поверніть яскраві фарби у своє життя. Свідомо вирішіть створити в своєму розумі кращий варіант розвитку подій, дотримуйтеся цих думок, і врешті-решт ви виявите, що світ навколо вас наповнений емоціями і спонукає до дій.

   Докласти зусиль, щоб побороти апатію.

 

Кращий спосіб справитися з небажаними емоціями, включаючи апатію, – вжити рішучих дій. Апатія в значній мірі сприяє прокрастинації. Не відкладайте – зробіть що-небудь! Змініть свій план, почніть хоча б з невеликих досягнень або знайдіть нове творче рішення.

   Звернутися за допомогою.

 

Апатичний стан, що продовжується тривалий час, слід розглядати як

 

попереджувальний знак депресії.

 

Як тільки ви розумієте, що байдужість затягує і вам не хочеться абсолютно нічого робити, постарайтеся вжити своєчасних заходів, щоб подолати апатію та не впасти в депресію.