Чому стримувати свої почуття на роботі - шкідливо для здоров'я
Однак не лише бортпровідники мусять "тримати обличчя". Експерти підкреслюють, що будь-яка робота з людьми потребує емоційної напруги.
Сьогодні ми пропонуємо вам 8 простих нагадувань, які допоможуть вам пережити важкі часи. Якщо вам коли-небудь прийдеться проходити через самісіньке пекло, згадайте про них, вони допоможуть вам вистояти в цій боротьбі.
Незалежно від того, з якими труднощами вам довелось зіткнутись, пам'ятайте, вони пройдуть. Все змінюється. Використовуйте набуті знання в своїх інтересах. Хороші часи проходять, погані часи проходять.
Якщо ви роздумуєте над своїм життя, то ви справжній майстер стійкості та виживання. Вам довелося знову і знову переживати важкі часи, стикаючись з проблемами, і, незважаючи ні на що, ви все-таки знайшли вихід.
Якщо ви робили це в минулому, то зможете зробити це і зараз.
Нагадайте собі, що у вас є досвід вирішувати проблеми, ви — боєць, тому все подолаєте, просто не здавайтесь.
Ви можете почуватись розбитими через певні проблеми, але спробуйте сприймати їх частинами. В цей момент ви вільні, вам нема про що турбуватись. Тому наповніть його повітрям (момент) та залиштесь в ньому на трішки, не відчуваючи занепокоєння через те, що сталось, чи через те, що може статись.
Інколи причиною стресу стають не самі події, які відбулись, а той факт, що все відбувається не так, як ми хочемо.
Кожен з нас очікує чогось від життя. Ми вимагаємо певних наслідків та результатів. Ми створюємо часові рамки, бажаючи чогось. На жаль, життя не виконує усіх наших забаганок. Тому навчіться жити без певних очікувань. Таким чином ви будете менш схильні до стресу.
Повірте, все буде складатись краще, навіть якщо відбуватиметься не так, як ви цього хотіли.
Ви не в змозі зараз щось зробити з певними обставинами, але ви можете винести з них урок і скористатись ним в майбутньому.
Є уроки, які продовжують з’являтись у вашому житті, але ви не брали їх до уваги? Чи вчить вас життя відпускати щось або когось, що приносить шкоду вам? Чи вчить вас життя приймати зміни?
Життя схоже на клас.. уявіть, що воно готує вас до великого екзамену.
Найтемніші години завжди перед світанком. Коли здається, що все просто жахливо, пам’ятайте, погані часи не вічні. Ви не можете рухатись до самого дна. Найгірше вже позаду. Залишайтесь оптимістично налаштованими, адже ваша ситуація може змінитись лише на краще.
Чим більші будуть ваші невдачі, тим краще ви зрозумієте життя.
Ви помітили, що найбільш успішні люди в світі — це ті, хто не один раз стикався з невдачами? Якщо помилка — це показних успіху, приготуйтесь до кращих часів в майбутньому.
Біль і боротьба допоможуть вам рухатись вперед до чогось кращого. Чим болючіше ви впадете і чим нижче опуститесь, тим більше простору ви матимете, щоб піднятись.
Ви можете залишатись в ліжку, але здолавши високі хвилі навчитись більшого.
Коли вас щось турбує, ви можете прокинутись з певними рішеннями, з готовністю робити вибір кожен день. Ви можете побачити, чи живете власним життям, чи чужим. Коли ваше життя розбите, ви можете вносити в нього зміни.
Розуміння того, що все в житті не так, може змотивувати вас вжити конкретних заходів.
Отож, пам’ятайте: невдача — це не завжди те, що ви думаєте. Ви можете зробити кілька кроків назад, щоб потім здійснити великий стрибок вперед. І скоро ви зрозумієте, що життя просто готувало вас до зустрічі з чимось набагато кращим.
Для того, щоб підтримати людину, яка має складнощі з психічним здоров’ям, насамперед варто демонструвати емпатію, відкритість, вміння слухати. Нижче кілька рекомендацій, які стануть вам у пригоді:
Виберіть відповідне місце — таке, де ніхто вас не буде чути, де буде затишно і комфортно. Ставте прості, відкриті та неосуджувальні питання: «Як ти почуваєшся?» «Що саме погіршує твій стан?», «Як це впливає на виконання завдань?», «Яка тобі потрібна допомога?», і дайте можливість підлеглому пояснити власними словами, якої саме підтримки він або вона потребує.
Фокусуйтеся на тому, що людина може робити, замість того, що їй дається важко. Зверніть увагу на фактори, які негативно впливають на її самопочуття: фіксований графік роботи, нечітко сформульовані завдання або цілі компанії, небезпечні умови роботи.
Відрегулюйте робочий графік так, щоб колега мав або мала змогу відвідувати сесії з психотерапевтом, якщо він чи вона не може робити це в позаробочий час.
Уникайте припущень або упереджень щодо того, чи може людина справлятися з обов’язками на роботі у зв’язку з психічним розладом. Випрацюйте разом план, згідно з яким вашому підлеглому буде легше виконувати завдання та досягати покладених цілей.
Подбайте про те, щоб інформація про психічний розлад людини не розкривалася іншим. Обговоріть з ним або нею, що можна розповідати іншим, а що ні.
Розкажіть підлеглому про те, де він або вона може шукати фахову допомогу.
Скажіть колезі, що ваші двері завжди відчинені для нього або неї. Заохочуйте інших колег із розумінням ставитися до працівників із психічними захворюваннями.
Для цього не потрібно робити великі матеріальні інвестиції. Наприклад, ви можете організувати невеличкі зони в офісі для фізичної активності або відпочинку працівників у тиші. В першу чергу ви маєте бути готові вчитися.
Після того як сформувалася певна база ставлення до світу, по дитині зазвичай можна визначити, до чого вона схильна: любить малювати, співати, танцювати, складати конструктор чи тицяти в калькулятор, бо її заворожують цифри. Спілкуючись з іншими дітьми, вона переймає чужі уподобання: це дає можливість спробувати різне та зрозуміти, що подобається, а що ні. Проте часто батьки не ставляться до цього серйозно та намагаються нав’язувати власне бачення та направляти дитину шляхом, який їм здається правильним. Не дають спробувати одне, друге, третє, вважаючи, що потрібно відразу обрати щось одне. Але робити цього не можна, бо такий підхід вбиває в дитині допитливість та прагнення до нового, в тому числі й до знань. Бажання дітей до розвитку та навчання потрібно підтримувати, щоб вони не втратили його в дорослому віці.
Тож якщо доросла людина не хоче вчитися новому та не має бажання розвиватись, нічим не цікавиться, можливо, подумки варто повернутись у дитинство та згадати, що подобалося саме тоді, до чого тягнуло, що викликало захоплення.
Процес пізнання стимулює сам себе. Ми стикаємось з інформацією, зацікавлюємося, шукаємо більше, йдемо на курси, відвідуємо тренінги, читаємо статті, знаходимо щось нове — і все починається знов.
Такі люди можуть навчатись у двох-трьох напрямах, опановувати різні галузі, цікавитися багато чим. Потім вектор може звузитись, і вони спрямують зусилля на поглиблення знань у певній сфері. А може — й ні.
Після школи дехто знає, яку професію хоче отримати, а хтось і гадки не має. Але кожен починає шукати себе, робити те, чого хочеться. В ідеалі цей процес призводить до розуміння, що насправді потрібно. До цього моменту ми накопичуємо дуже багато різної інформації, яку хочеться систематизувати. І поміркувати, що ще може стати в пригоді.
Проте якщо у дорослому віці не виникло розуміння, на що хочеться спрямувати увагу та зусилля, в цьому немає нічого страшного. Багатопрофільні спеціалісти теж потрібні. Існують професії, які потребують широкого кола знань. До того ж “справу життя” можна змінювати відповідно до того, як змінюємося та розвиваємося ми самі. Важливо не припиняти шукати “своє”, бо різні предмети дають різне сприйняття того, що ми робимо, показують життя з різних ракурсів.
Існують три великі напрями, в яких людина може шукати нових знань та навичок:
Якщо виділити час на кожну з цих категорій, то це наповнить життя змістом. І навпаки — відмова від розвитку веде до депресії та відчуття розгубленості.
Зайнятися цією непростою справою віддають перевагу люди, які бажають змінити своє життя в кращу сторону і роблять це. У більшості з нас вже склався ідеальний образ себе самого — підтягнутої, активної та успішної людини з відмінним почуттям гумору, яка займається улюбленою справою. Але, думаючи про те, з чого почати процес самовдосконалення, багато впадають в ступор, відкладаючи це на потім.
Саморозвиток передбачає якісне поліпшення якої-небудь сторони життя, особистісне зростання. Змінити одним махом все не вийде, напевно, ні в кого. По-перше, на це не вистачить ресурсів — адже у кожного з нас є важливі, але нецікаві справи, від яких піти просто неможливо. По-друге, людина завжди боїться різких і кардинальних змін, а перед картиною повного перекроювання життя опустяться руки у кого завгодно. Тому почати метаморфози в кращу сторону правильно буде з якоїсь однієї області, в який ми відчуваємо у себе «завал».
Покласти початок змінам: як?
Багато хто думає, що для запуску процесу змін, особистісного зростання необхідна величезна кількість часу, коштів, таланту та інших можливостей, чого в них просто немає. Тому людина або відкладає даний захід, або щодня псує собі настрій, лаючи себе за слабодухість і лінь.
Насправді, психологи рекомендують почати змінювати себе з малого — присвятити вдосконаленню власної особистості від 20 до 30 хвилин на день. Але перед цим важливо проаналізувати, яка область потребує негайного зростання насамперед.
Чому стримувати свої почуття на роботі - шкідливо для здоров'я Уявіть, що ви - на висоті 10 тисяч метрів, у вузькому проході штов...