Прийняття себе

 

Як прийняти себе

    Прийняття — це про те, як бути собою, і при цьому розвиватися. У самому визначенні є якийсь конфлікт, він полягає в тому, що стабільність і розвиток це полярності. В гештальттерапії кажуть, щоб прийняти себе, потрібно увійти в глиб конфлікту, дозволити цьому конфлікту бути всередині, усвідомлювати його, спостерігати за ним і дослідити його.

    Щоб краще зрозуміти, як в конфлікті може народитися прийняття, використовуємо парадоксальну теорію змін Арнольда Бейссера. Вона звучить так: «Зміна відбувається тоді, коли людина стає тим, ким вона є насправді, а не тоді, коли вона намагається стати тим, ким вона не є. Зміна не відбувається через навмисну спробу змінити самого себе або кого-небудь, але відбувається тоді, коли людина намагається бути тим, ким вона є насправді – бути повністю залученою у сьогодення.”

    Виходить, що для того, щоб себе реалізувати, потрібно просто бути тим, ким ти є.

    Прийняття – це не навичка, цього не можна навчитися, це досвід, це відчуття, це потрібно прожити самому

    Саме тому всі розмови на тему “зроби сам” не працюють, цей досвід неможливо здобути на тренінгу.

    Для прийняття себе вам потрібно, щоб інший вас прийняв. Це так працює. В ідеалі нас повинні були приймати батьки, але оскільки вони поняття не мають, що це таке, то ми й живемо в невротичному суспільстві. 

    Помилка полягає в тому, щоб вимагати від батьків прийняття в дорослому віці, це, щонайменше, нерозумно. Якщо б вони могли, вони б нас прийняли, а так потрібно розбиратися самостійно.

Але ми самі цього зробити не можемо, нам потрібен хтось інший. Той інший, який може приймати себе і може дати нам цей досвід. Я не кажу, що це обов’язково повинен бути психолог, але це має бути людина. Просто психолог це спеціально навчена для цього людина, якщо, звичайно, перед тим, як почати свою практику, вона проходила особисту терапію.

        Дуже часто прийняття плутають з любов’ю. Я часто бачу поради психологів, як полюбити себе (і сумніваюся в тому, що вони проходили особисту терапію), любити себе можна, але до прийняття це не має жодного відношення

    Тому що любов може бути невротичною. Люди живуть у залежних і співзалежних стосунках, і теж вважають, що вони люблять. Більше того, вся культура просякнута саме співзалежним любов’ю, практично всі романи, п’єси, вірші і поеми, пісні і кіно, оспівують бурхливу пристрасть і неможливість жити один без одного. Це все чудово для гостросюжетного роману, але погано позначається на житті.

    Ось саме тому, що любов занадто неоднозначна, деякі психотерапевти не пов’язують її з прийняттям. Тому що прийняття це про інше.

Прийняття це про повагу.

    Повага виходить з права кожної людини бути, це базове відчуття, це цінність людини як такої, впевненість в її праві існувати, незважаючи ні на що.

    Незважаючи ні на що, я маю право бути, у мене є своє місце в цьому світі, і ніхто не має права позбавити мене цього місця.

    Я знаю себе, знаю свої якості, знаю свої почуття, і я адекватно на них дивлюся, я можу робити помилки, і це нормально. Я визнаю свої помилки, я можу бути різною, відчувати різні емоції і ставитися до інших, як вважаю за потрібне.

    Тоді приймати інших означатиме поважати їхнє право бути, поважати свободу, їх вибір, це рівність і інтерес до іншого.

    Коли ми когось приймаємо, це не означає, що він нам подобається. Зовсім ні, просто ми розуміємо, що він інший, і він може бути таким, яким він є

    Саме тому в понятті “прийняття іншого” є ось ця повага по відношенню до буття іншого. Нам може не подобатися людина, ми можемо її зневажати, нам може бути боляче від того, яка вона, але ми завжди залишаємо право іншій людині бути тим, ким вона є.

    І це складно, тому що ми не можемо залишити у спокої своїх близьких, ми хочемо, щоб вони були іншими, кращими. Але ми не можемо нічого зробити з іншими людьми, ми ледве можемо зробити щось із собою.

    Прийняття — це дозвіл чомусь бути таким, яким воно є

Що означає приймати себе:

1. Відповідальність за себе і свої вчинки

2. Турбота про себе (задоволення потреб, захист своїх кордонів)

3. Повага до себе (дозвіл собі бути тим, ким ви є)

4. Пізнання себе (хто взагалі я, які мої почуття і бажання, що я можу, що мені приносить радість)

5. Реалізація свого потенціалу (як мені зробити те, що хочу)